Menu
RSS

 РОСЛИННИЦТВО » ОВОЧІ

Чи прибуткова справа – грибний бізнес?

  • Автор: Олена Марчик
  • Перегляди: 4106

Вирощування грибів вважається справою малозатратною і прибутковою. Чи завжди це так?

Адже вирощують гриби по-різному: у пустуючих овочесховищах і пташниках (без дотримання відповідних технологій), у мішках, на полицях, у спеціальних контейнерах або ж блоках. Дехто облаштовує промислові теплиці. Для масової реалізації на ринку обирають різноманітні види: білі гриби, шампіньйони, гливи, шиїтаке, трюфеля. 

ДІЗНАЙТЕСЯ ТАКОЖ: Виробництво сухофруктів: чи є перспективним такий бізнес?

Ми поспілкувались із досвідченими грибниками й дізналися, які системи вирощування застосовують вони і як організовують свій бізнес.

Грибна ферма на Тернопільщині.

Грибне господарство поблизу Тернополя зустріло рівними рядками однотипних теплиць без вікон, кожна з яких займає декілька десятків квадратних метрів.

Підприємець Ярослав Саловський у царстві грибів

«Я на фермі прописаний, це – мій другий дім, – каже власник Ярослав Саловський. – По 16 годин я тут. Гриби вередливі, як малі діти, от я їх і бавлю». Оскільки більшість часу чоловік проводить на фермі, облаштував тут кімнату відпочинку, яка одночасно є робочим кабінетом.

Усередині грибних теплиць – кількаярусні стелажі. У кожній з них відбувається певний етап дозрівання печериць. Між собою приміщення з'єднані довгим коридором задля уникнення різких перепадів температури, коли двері відчиняються. Загалом же технологію вирощування пан Ярослав запозичив у польського власника грибного бізнесу Анжея. Після того, як побачив на власні очі теплиці в Польщі, не міг заспокоїтись: гриби, каже, йому снились. Поляк, у свою чергу, обіцяв безкоштовно поділитись досвідом. 

Одержимий ідеєю створити велику грибну ферму, По 16 годин я тут. Гриби вередливі, як малі діти, от я їх і бавлюпан Ярослав продав майже все, що в нього було, – будинок, машину, кафе з магазином. Потім довелось ще взяти кредит. З нього сміялись знайомі, в успішність справи не вірили. Однак ризик виправдав себе: вже за кілька років ферма почала приносити стабільний достойний заробіток.

«У вирощуванні грибів важливі три складові: чистота, контроль та своєчасність, – каже пан Ярослав. – Дезінфекція приміщень – обов'язкова. Коридор миють щодня, а теплиці – перед новою закладкою компосту з міцелієм. У теплицю працівники можуть заходити лише в змінних тапках, чистому халаті та нових рукавичках. Гриби дуже чутливі. Якась інфекція чи несприятливий фактор і все – чорніють. Щодо контролю, то мова йде про температуру, вологість, кількість повітря. А своєчасність полягає в зміні режимів, вирішенні проблем.» 

РАДИМО ПОЧИТАТИ: Як працюють і заробляють успішні козині ферми в Україні

Хоч вважається, що система вирощування печериць проста, насправді це не так. Якщо дотримуватись технології і вирощувати великими партіями – то це ціла наука. У першій теплиці, за словами грибника, проростає міцелій.Гриби дуже чутливі. Якась інфекція чи несприятливий фактор і все – чорніють. Під час цього етапу ящики з компостом накриті папером. За два тижні папір забирають, а зверху насипають торф із підвищеною кислотністю. Компост, що закупляють, містить солому, кінський або курячий послід та міцелій. А коли міцелій проростає, фермер відстежує, де є чорні плями, і видаляє ці ділянки. Зверху рівномірно товщиною в п'ять сантиметрів висипається торф – нижній шар чорнозему з підвищеною кислотністю. Тоді починається щоденне поливання. На 7-8-й день на грунті проростає міцелій, бо гриб росте саме на торфі, а не на компості.

«Тоді ми робимо шокові умови, – пояснює фахівець. Шок – це зниження температури майже на 10 градусів та збільшення надходження свіжого повітря. Такий процес утримується тиждень. Далі починають рости гриби. А за 8-9 днів починаємо збір печериць. Етапів збору урожаю – два, інколи – три».

Оскільки бізнес родинний, посторонніх працівників на фермі немає. Врожаї непогані – від декількох десятків кілограмів на день. Проблем із ринком збуту немає: печериці охоче розбирають на продаж зі всієї околиці. Бо впевнені, що справу свою грибник робить професійно і не боїться демонструвати свою робочу територію, а навпаки – пишається нею.

Грибна ферма у Вінниці.

Не менш цікаво побувати на фермі вінничанина Анатолія Колесника, який зумів організувати бізнес із вирощування шампіньйонів попри основну роботу – автоперевезення. Однак хобі потрохи переросло у серйозну діяльність. Гриби вирощує вже понад десять років. 

ЦІКАВЕ: В Україні взялися за вирощування австралійських раків, які сягають ваги до 100 гр за один рік

«Шампіньйони вигідно вирощувати великими партіями, – розповідає пан Анатолій. – Із грибним бізнесом самостійно не справляюсь: наймаю помічників. Адже приміщення – майже на 200 «квадратів». Збирати урожай самому ніколи. Цього року в справу вклав 6 тисяч гривень. Розраховую виростити понад 300 кілограмів грибів. В середньому щодня продаємо по 30–40 кг. Шампіньйони вигідно вирощувати великими партіями.Супермаркети завжди беруть їх на продаж. Супермаркети завжди беруть їх на продаж. Найбільший попит перед новорічними святами й під час Великоднього посту».

Коли підприємець вирішив «запустити» проект грибної ферми, це було досить популярно. Всі говорили про прибутковість такої діяльності. Та на практиці все складалось не так оптимістично. Продавши батьківську хату, мав стартовий капітал. У бізнес вклав 5 тисяч доларів. Місце для вирощування облаштував у підвалі, придбав мішки й солому.

"Апетитні на вигляд шампіньйони купували значно краще, ніж гливи."

«Коли гливи виросли, – сміється бізнесмен, – зрізав їх абияк, поніс на ринок продавати. Та люди навіть ціну не питали. Оскільки я вирощував гриби на пареній соломі, вони мали неприємний запах. Довелось відвезти водянисті й потемнілі гливи до матері в село й роздати людям задарма».

Грибний бізнес окупиться за два роки, якщо вкласти в нього від п’яти до десяти тисяч гривень. Але треба зважати й на те, що нині в Україні зареєстровано понад 200 грибних ферм. Відповідно можливе перевиробництво призведе до того, що дрібні господарства не витримають конкуренції. Так вважає підприємець з Вінниці Анатолій Колесник.

Питання стояло у тому, як швидше освоїти технологію. Швидко не вдалось. Спочатку надумав відвідати кілька форумів грибників, послухав порад фахівців, перечитав чимало книг з грибництва. Вдруге запустив бізнес із невеликої партії: купив 20 кілограмів міцелію, взяв спеціальну землю з добривом. Урожай збирав разом із жінкою, самі ж носили їх на базар.

Ціну на гриби пан Анатолій не знав, тому дивився, яка в людей, – таку й собі ставив. Апетитні на вигляд шампіньйони  купували значно краще, ніж гливи. Тому потрохи став розширювати бізнес саме в цьому напрямку.

Як стверджує директор національного грибного агентства Роман Столпер, найбільше грибів вирощують у Західній Україні та на Київщині. Окрім звичайних шампіньйонів, вирощують королівські. Вони коричневого кольору. Є ферми, які займаються китайськими грибами шиїтаке. Попит на гливи у 10 разів менший, ніж на шампіньйони.

Звісно, більш вигідно вирощувати гриби крупними партіями. Супермаркети завжди беруть якісні гриби на реалізацію. Однак витрати на облаштування великої промислової теплиці можуть сягати 150 тисяч євро. В будь-якому випадку, вирощування грибів – справа прибуткова. Але рівень доходів, у великій мірі, залежатиме від вкладених у бізнес матеріальних ресурсів.