Menu
RSS

БІЗНЕС » АГРОПОЛІТИКА

Як відродити сільськогосподарське машинобудування в Україні

  • Автор: Андрій Гордєєв
  • Перегляди: 1466

Нещодавно я побував на одній міжнародній аграрній виставці, де обговорювали дорожню карту розвитку вітчизняного сільгоспмашинобудування. Навколо блищать імпортні трактора, обприскувачі та комбайни, а українська техніка зрідка виглядає, як бідний родич.

Про який розвиток галузі можна говорити, якщо посеред Херсона стоїть напівзруйнований машинобудівний завод?! Комбайни та іншу сільгосптехніку ніхто не виробляє. Сьогодні 400 чоловік сидять без роботи, при тому, що колектив у кращі часи налічував понад 1700 працівників. А це — ПДФО, за який так ратують тепер після бюджетної децентралізації. Свого часу Херсонський машинобудівний завод залучив найкращих конструкторів, комбайн СКІФ-230 пройшов випробування, на його основі можна було розробляти серію.

 

Керівництво підприємства вже три роки намагається залучити інвестиції і поставити комбайн на конвеєр. Для запуску виробництва не вистачає 300 млн грн оборотних коштів.

За нормальної фінансової та бюджетної політики, 300 млн грн на запуск виробництва — це ніщо. Запуск подібного стратегічного підприємства — питання економічної політики. Такі компанії — це кровоносні судини, по яким гроші повернутися в державу назад. Проблема, на мій погляд, багато в чому обумовлена відсутністю здорової політики протекціонізму. Не «азаровщини», коли на догоду олігархам роздаються пільги, а саме політики підтримки вітчизняного виробника.

За великим рахунком ми сьогодні стимулюємо імпорт. Наприклад, ввезення іноземної техніки відбувається за нульовою ставкою. Проте комплектуючі українського виробництва, такі як підшипники або двигуни, підпадають під митний тариф - від 2 до 7%.

У цьому питанні нам варто повчитися у Китаю, звідки з року в рік збільшуємо обсяги імпорту. Китайська експансія триває завдяки підтримці державою виробників-експортерів. Ми не можемо конкурувати з Піднебесної, з їх промисловістю, адже їм держава частину витрачених коштів у вигляді кредитних компенсаторів повертає назад. Ось це називається державна політика.

Сьогодні МВФ забороняє підтримувати АПК. Але давайте бути хитрішими — в межах децентралізації місцеві органи влади здатні частково взяти на себе таке завдання. Але для цього слід дати відповідь на питання: кого ми хочемо підтримувати — виробників чи споживачів. Надавати дотації виробнику, який створить продукцію, а потім залишиться з нею, чи споживачеві? На мій погляд, в першу чергу — споживачеві!

З одного боку, нам зв'язує руки МВФ, забороняючи дотування АПК, а з іншого — ми робимо експансію на внутрішньому ринку. Наприклад, створюємо зведені фонди в місцевих бюджетах дя компенсації відсотків по кредитах на сільгосптехніку вітчизняного виробництва, і видаємо їх за обов'язкової умови збільшення робочих місць сільгосптоваровиробником. І кожна надана гривня залучить кошти банківського сектора і лізингових фондів.

Таким чином, ми заводимо нашу техніку до споживача, він оснащує свій автопарк вітчизняними ХТЗ, кіровоградської сівалкою, херсонським комбайном і зрошувальної технікой. Залівать мільйони гривень на відновлення підприємств не варто. І, чесно кажучи, на це немає коштів. У 2016 року для ДП «Спецагролізінг» на програми фінансового лізингу заклали лише 3,8 млн грн. У минулому році було в 15 разів більше. Доцільніше на базі діючих виробництв створювати лізингові компанії, які будуть на прийнятних умовах постачати аграріям техніку.

Українському фермеру потрібна українська техніка. Через відсутність власної техніки ми до цих пір не стали, як сказав посол США в Україні, аграрної наддержавою. Через дефіцит техніки ми щороку втрачаємо 5-6 млн т зерна за рахунок несвоєчасного збору і 1,5-2 млн з несвоєчасного посіву. Прокатайтеся по Польщі, ви там побачите купу тракторів або сівалок місцевого виробництва. Так, це не «наворочені» CLAAS або John Deere, але вони надійно працюють і на порядок дешевші. Я вірю, що цей час скоро настане і у нас.

Андрій Гордєєв, народний депутат України